Інформація про респондента
ПІБ – Калита Юлія Вікторівна
Професія – Influencer Marketing Manager
Досвід роботи – 1,5 роки
- Юля привіт, розкажіть декілька слів про себе, хто Ви, що полюбляєте робити та яке Ваше хобі чи що Ви полюбляєте робити у вільний від роботи час?
Привіт. Мені 25 років, народилась та живу у м.Київ. Займаюсь бігом, полюбляю подорожувати, читати, ходити в театр та кіно.
- Знаю, що Ви власниця двох лабрадорів, розкажіть, як так сталось, що у Вас з’явилась собака та ще й не одна, а одразу дві?
Лакі (старшеньку) мені подарували батьки на 18 років на день народження. Пізніше Лакі завагітніла в нас народились 7 чорненьких лабрадорів, всіх розпродали і залишилась одна дівчинка, але ми вже так до неї звикли і вмовила татка залишити нам))
- Чому саме Лабрадори? Мушу Вам зізнатись, також планую завести цю породу собак, тому дуже цікаво почути відповідь на це питання.
Це сімейна собака, ми точно знали, що з ними не буде проблем, вони добрі, не агресивні, та навіть психологи для хазяїна)
- Відкрийте таємницю, де Ви знаходите час чи правильніше сказати, як Ви плануєте свій день, щоб у Вас був час на догляд двох собак?
В нас велика родина, а тому зранку вигулює собак тато, в обід молодший брат, а ввечері я)) на вихідних вони повністю зі мною.
- Можливо у Вас є помічники які допомагають з вигулом та доглядом? Якщо так, то поділіться з чим саме вони допомагають?
Так, це моя родина: мама, тато, брат) вони моя підтримка в різних екстрених випадках. Точно знаю, що підстрахують мене, якщо я десь затримаюсь.
- Скільки пар взуття пошкодили Ваші лабрадори? І як Ви з цим боретесь?
Більше ніж 5 пар точно))) ми ховаємо взуття, а хто не сховав той сам винен. В нас таким займаєтсья лише молодша Юккі, вона це робить в тому випадку якщо лишається дома сама.
- Чи є Ви членом кінологічного клубу? Якщо так, то якого?
Ні.
- Чи берете участь у змаганнях? Якщо так, то як проходить підготовка до змагань? І які нагороди Ви вже здобули?
Ні.
- Ваші лабрадори ревнують Вас до інших людей чи тварин? А Ви ревнуєте своїх собак до інших людей?
О так, дуже ревнують до інших собак. Якщо я хочу погладити іншого песика, вони починають демонстративно відштовхувати мене від нього, підіймати мою руку, аби я не гладила інших, та ми гавкаємо звісно))
Я своїх не ревную до інших, вони досить віддані мені. Бісить, коли люди без дозволу починають їх гладити)
- Чи допомагають Ваші тварини боротись зі стресом і переживаннями?
Так, дуже. Навіть не уявляю, як би я переживала стрес без них. Вони дуже відволікають та лікують мене.
- Чи одягаєте ви своїх тварин перед вигулом чи може вдома? І яке Ваше ставлення до такої “моди”?
Загалом ні, але в нас є 2 дощовика на випадок поганої погоди, тоді ми вдягаємось. Але в цілому, якщо іншим власникам ок брати участь у фешнвік, то напевно це ок. Але я до таких не відношусь))
- У кожного власника тварини є багато позитивних історій з життя улюбленця, так як у Вас улюбленців два, то і історій повинно бути в два рази більше :) просимо поділитись декількома Вашими найулюбленішими.
Нещодавно менша Юккі, коли нікого не було вдома, відкрила мій рюкзак, дістала звідки мою аптечку та рознесла по квартирі всі таблетки, балончик кисневий, бальзам для губ, звісно все скуштувала))) а ще там був перцевий балон, його вона надкусила та пшикнула їм, судячи з того, що почали текти очі))
Вони в мене дуже полюбляють палички, одного разу, коли ми гуляли в лісі, Юккі та Лакі побачили дитину років 4-5, яка розмахувала паличкою, вони підкрались та викрали в нього з рук палку. Батьки виявились адекватні та і сам малий також) Ми посміялись з ситуації ;)
- Давайте поговоримо про страхи, чого бояться Ваші собаки? Та як Ви боретесь з цим? можливо Ваші улюбленці проходять сесії з зоопсихологом чи Ви самостійно боретесь з цими страхами?
Вибухів, салютів. Ми намагаємось заспокоїти їх своїми силами, показуємо що ми поруч!
- Чи є у Вас у планах розбавити “собаче царство” кішкою, равликом чи іншою тваринкою?
Ні, поки не маю таких планів. Вистачає двох собак)
- Скоро період відпусток, якщо так можна сказати в період війни. Як Ви зазвичай проводите цей час? Ви відвідуєте інші країни чи, зазвичай, залишаєтесь в Україні?
Ми подорожуємо Україною зазвичай, тому песики завжди з нами в машині. В них є свою ліжечко, яке ми беремо завжди з собою))
- На період відпустки Ви лабрадорчиків берете з собою чи шукаєте щасливчика, який був би готовий доглянути за ними на період Вашої відпустки?
Не можу довірити своїх собак нікому із невідомих. Зазвичай вони можуть залишитись з батьками, але це ок, вони їх люблять. Але віддати комусь на “перетримку” ні, я боюсь і не довіряю.
- Війна, саме слово вже наганяє страх і хвилювання, де і як Вас та Ваших улюбленців застала ця жахлива подія? Ми знаходились вдома в м.Київ, коли о 5й годині почули вибухи, здригнулись.
- Чи змінилась поведінка Ваших тварин після початку Війни?
Так, сильно. Наразі ми боїмося будь-яких гучних звуків, та дивно поводимо себе на вулиці.
- Ви евакуйовувалися? Якщо так, то поділіться, як саме і чи це було складно для Вас?
Так, ми самі проживаємо в м.Київ, але на 2й день війни переїхали в київську обл., ми були на машині, а тому це було не складно для нас.
- Якщо Ви евакуйовувались, як Ваші лабрадори призвичаїлись до нового житла?
Ми були в знайомій для нас будівлі, тому бабуся тільки зраділа гостям)
- Як часто Ви вигулюєте своїх красенів (красунь)? Тричі на день точно.
- Чи дозволяєте незнайомим людям гладити своїх тварин і як реагують ваші лабрадори на такі дії незнайомих людей?
Так, але після того, як вони запитають дозволу. Взагалі не дуже до цього відношусь.
- Що Ви робите\робили, коли комендантська година перекривала можливість вигулу собак? В цей час ми були в приватному будинку, труднощів не було. Наразі ми в Києві, а тому встигаємо до 22:00 вигуляти)
- Чи була проблема з кормом чи можливо зараз є проблема з кормами? Якщо була чи є проблема, як Ви її вирішуєте?
Ми не могли знайти та замовити корм у березні, але в нас вистачило корму. Вже в квітні знайшли магазин неподалік від нас, який функціонував та купили корм.
- Що на Вашу думку змушує людей при евакуації віддавати перевагу речам ніж власним тваринам?
Я засуджую таких людей. Ви відповідальні за тих, кого приручили. Я можу тільки зрозуміти, якщо через сильний стрес і шок ви їх забули, але все рівно це як забути власну дитину.