Людина з народження апріорі наділена правами, яких немає у тварини. Людина робить свідомий вибір. Тварина ж не має таких привілеїв. Відповідальність за підвладних нам істот на нас. Ми можемо закрити очі на несправедливість і жорстоке ставлення до крихітних створінь, а можемо вносити свій вклад в збереження і покращення умов життя наших менших друзів. Природа має свої закони, на перший погляд, жорсткі – сильніші перемагають слабших. Але ми не тварини, ми маємо свідомість. Совість. Серце.
Бути сильним за рахунок подавлення слабших, - це бути насправді жалюгідним і потребувати самоствердження, яке не можеш отримати в нормальному житті. Насправді, сильні люди проявляють себе в доброті, любові та піклуванні. Багато людей, чий авторитет і статус в суспільстві займає високий щабель, таємно фінансують притулки для бездомних тварин, потайки годують і допомагають їм. Для показового меценацтва, для того, щоб заслужити визнання суспільства? Не думаю. Суспільство таких людей не сприймає і часто осуджує. Але дедалі більше зустрічається на інформаційному полі фактів, що свідчать про пробудження людства від сну. Мільйони волонтерів по всьому світу організовують спілки, які займаються питаннями порятунку і забезпечення умов для життя тварин. Тисячі організовують благодійні фонди для збору коштів. Всі вони мають вибір – залишити свою велику місію або продовжити закликати світ допомогти. Допомогти тому, хто не може допомогти собі сам – це найсвітліша справа в цьому житті.
Вірю в те, що жодна добра, безкорисна справа не залишиться непоміченою і все добре завжди вертається. Кожен з нас має можливість виходячи з магазину купити хоча б щось недороге і нагодувати котика чи собаку, що блукає поруч в пошуках шматочка їжі. Не потрібно соромитись своєї доброти, не варто думати, що хтось щось скаже. Можливо, цей хтось просто не знає, що таке добро.
Очі бездомного песика, який в холодну пору тремтить від лютого вітру, наповненні таким болем, такою вірою в людину, що він ладен бігти за нею все життя аби лише його прихистили і побачили в ньому вірного друга, котрим він точно може бути.
Нині наша країна зазнала значного лиха, воно не оминуло стороною і тварин. Проживаючі з людьми домашні тварини лишились замкненими в будинках, голодними і наляканими вибухами. Деякі господарі стрімголов рятували свої життя і життя своїх дітей, але забули про тих, хто тішив їх в мирні часи. Забули чи то просто лишили, - бентежить серця небайдужих. Вони організовують волонтерські місії по розшуку і порятунку бідолашних тварин, що постраждали від військових дій і не шкодуючи сил роблять все, що можуть аби допомогти.
Зоопарки в різних областях країни теж зазнали пошкоджень. Деякі тварини мають особливі вимоги до температурних умов, деякі потребують ліків, їжі. Все це оплачується благодійними фондами і самими притулками.
Притулки лікують і надають житло всім постраждалим і чекають на нових господарів для своїх підопічних.
Людство потребує розвитку цієї доброчесної мети – допомоги тваринам. Потребує інформаційного розповсюдження і відстоювання прав тварин. Відстояти права тварин беруться багато охочих, але важливою складовою успішності цієї справи є забезпечення їх житлом і лікуванням в разі потреби. Недостача лікарських засобів і кормів, змушують благодійні організації просити допомоги. Здебільшого люди охоче надають допомогу, але дедалі більша кількість бездомних, поранених, врятованих тварин доставляється волонтерськими службами в місця тимчасового прихистку.
Деякі тварини отримують шанс на нове життя за кордоном. Їх перевозять до інших країн, які висловили бажання прийняти їх. Але процедура є складною і включає в себе обмеження по кількості тварин, які отримають дім за кордоном. Решта постраждалих лишаються в Україні і чекають, поки їх заберуть додому. Благодійники закликають людей, які мають можливість допомогти, не залишатися байдужими.
Нас багато і ми можемо бути їм корисними. Якщо ми об’єднаємось, ми зможемо врятувати багато життів. Світло завжди перемагає, коли йому дають шанс.